Про ІНФОРМАЦІЮ, її передачу та інформаційний метаболізм

Григорій Рейнін / PhD, психолог

У статті розглядається визначення поняття інформації, а також специфічні особливості її сприймання, обробки та передачі. Крім того, обґрунтовується ілюзорність уявлень про передачу інформації та формулюється фундаментальна помилка сприйняття.

Ключові слова: форма, зміст, інформація, сприйняття, інформаційний метаболізм, суб'єкт.

The article discusses the definition of the concept of information, as well as the specific features of its reception, processing and transmission. In addition, a substantiation of the illusory nature of information transfer is given and a formulation of the fundamental error of perception is given.

Key words: form, meaning, information, perception, information metabolism, subject.

«Тільки теорія вирішує, що ми можемо спостерігати»А. Ейнштейн

Мої багаторічні заняття практиками управління сприйняттям [7, 8, 9, 10], а також вивчення типів інформаційного метаболізму людей [11,12,13,14] постійно відбувалися на тлі винятково частого використання терміна «інформація». Проте, зміст цього поняття постійно вислизав. Воно здавалося чимось самоочевидним, інтуїтивно зрозумілим. У якийсь момент така ситуація перестала влаштовувати — виникла необхідність визначити це поняття. Власне, результат цих міркувань і представлений у цій статті.

Тема «Інформація» почала всебічно розроблятися у XX столітті й продовжує досліджуватися нині. Проте, у солідній колективній праці науковців Санкт-Петербурзького інституту інформатики й автоматизації РАН та Військово-медичної академії [9, с.103] зазначено наступне:«Теорія інформації, хоч і користується величезною й заслуженою популярністю та має беззаперечні успіхи у низці прикладних галузей, усе ж залишається дещо обмеженою, оскільки її центральне поняття — інформація — досі чітко не визначено».

Існує кілька десятків визначень цього поняття. Ось найвідоміші:

• Норберт Вінер, засновник кібернетики:«Інформація — це позначення змісту, отриманого нами із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього нас і наших відчуттів» [4].

• Л. Куріньяль:«Інформація — поєднання носія з семантикою; семантика — психічний ефект інформації; носій — фізичне явище, пов’язане з семантикою для визначення інформації...» [15].

• Л. Бриллюен:«Ми визначаємо інформацію як результат вибору... ми повністю ігноруємо людське оцінювання інформації... Іншими словами, ми визначаємо інформацію як щось відмінне від знання, для якого не маємо кількісної міри» [2].

• К. Шеннон:«Кількість інформації дорівнює ступеню знищеної невизначеності» [17].

• А. Н. Колмогоров:«Кількість інформації — це складність одного індивідуального об’єкта відносно іншого» [17].

• В. М. Глушков:«Інформація — це міра неоднорідності у розподілі енергії (або речовини) у просторі й часі... Будь-яка неоднорідність несе із собою якусь інформацію» [3].

Для багатьох філософів, математиків і кібернетиків найзагальнішим є уявлення, що інформація — це різноманітність [17]. Крім наведених є ще багато інших варіантів визначення цього поняття.

Платон визначав інформацію як «оформлений зміст» [7]. Це визначення виявилося мені найближчим.

Для мене інформація — це зміст у формі (in-form). Тобто оформлений зміст, або ж форма, наповнена змістом.

Форму я розумію як будь-яку мислиму неоднорідність простору.

Форма сама по собі пуста — вона вільна від будь-якого змісту. Змістом її наповнює людина відповідно до власного опису світу.

Ми часто вживаємо вираз «передача інформації», не задумуючись. Спробуємо, однак, розглянути цей процес докладніше.

Що саме передається? Якщо взяти пару Форма-Зміст, то неважко побачити: технічно передається лише форма. При цьому зміст, що виникає в приймача, може суттєво відрізнятися від змісту, закладеного у форму передавачем. Приймач завжди інтерпретує сигнал згідно зі своїм описом світу. Це і є сприйняття.

Отже, сприйняття — це інтерпретація форми.

Моє сприйняття завжди відповідає моєму опису. «Без концепції — немає перцепції». У цьому сенсі психологія — наука не менш точна, ніж математика. Людина з бідним описом світу бачить менше. У граничному випадку — людина без опису позбавлена сприйняття, бо їй нічого інтерпретувати.

Коли ми кажемо «20 Гб інформації» — що маємо на увазі? Строго кажучи, це кількість двійкових розрядів, якою закодовано деяку форму для подальшої передачі або збереження. Але не зміст!

Дамо більш розгорнуте визначення терміну «інформація»:

Інформація — це складне поняття, що має дві іпостасі: Форма — те, що можна кодувати, зберігати, дублювати, передавати й приймати. Зміст — завжди залежить від опису світу конкретного суб’єкта: приймача або передавача.

Передавач має намір передати зміст. Він утілює цей свій зміст у певну форму, тобто передавана форма для передавача має конкретне смислове наповнення — зміст 1. Приймач, своєю чергою, вкладає у цю отриману форму зміст, що відповідає його власному опису світу — зміст 2.

І лише в одному випадку зміст 1 і зміст 2 збігаються — коли описи світу передавача й приймача ідентичні. В усіх інших випадках ці змісти не збігатимуться. Причому варто зауважити, що навіть у разі ідеального збігу цих двох змістів ми все одно маємо справу з ілюзією передачі інформації. Незалежно від того, чи збігаються описи світу у передавача й приймача, зміст 1 технічно не передається. Форма, що бере участь у цьому процесі, залишається порожньою — від моменту її створення до моменту сприйняття приймачем.

У підсумку, яким би парадоксальним це не здавалося, попри те, що всі процеси у світі тією чи іншою мірою є інформаційними, я змушений визнати: такого явища, як «процес передачі інформації», не існує!

Передача інформації — це, мабуть, найпоширеніша ілюзія у світі.

Анатоль Кемпінський, будучи лікарем-психіатром, чудово розумів, що кожна людина живе у своєму власному, унікальному світі [6]. При цьому, вводячи поняття «інформаційний метаболізм», Кемпінський скористався суто фізичною аналогією з енергетичним і матеріальним метаболізмом, розглядаючи інформацію як певну субстанцію, якою обмінюються об’єкти [5].

Однак Аушра Аугустінавічюте [1], створюючи свою теорію типів інформаційного метаболізму, безумовно розуміла віртуальну природу феномену «інформація».

Отже, інформація — це не посилка, що містить певний зміст, і яку відправляють з пункту А до пункту Б. На жаль, зміст послання зникає в момент його надсилання. До пункту Б подорожує тільки форма. Під час прийому виникає новий зміст, який уже вкладає у цю форму приймач. Цей новий зміст, строго кажучи, може бути будь-яким. Зокрема, він може збігатися з початковим, але може бути і протилежним.

Наприклад:

І це не можна назвати спотворенням інформації, оскільки ніякого змісту в посилці не було, а значить, нема чого було й спотворювати. Таким чином, те, що ми спостерігаємо як процес передачі інформації, є лише нашою ілюзією.

Змістовий аспект інформації суб'єктивний. Ми завжди вкладаємо у форму деяке своє вміст, свій сенс. Таким чином, світ, який ми сприймаємо, виявляється лише відображенням наших концепцій. Все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо й думаємо, детерміновано нашим індивідуальним описом світу. Те, що ми називаємо сприйнятою реальністю, в точності є нашою ілюзією. Проте, ця думка не нова. Про це говориться ще в Ведах і Упанішадах, в Бхагават-Гіті, в буддійських і індуїстських текстах, в філософських трактатах і поемах древніх та сучасних філософів. Аналіз літератури з цієї теми зайняв би десятки томів.

Ситуацію з приймачем можна описати простою формулою:

«Який міф — такий і міраж». Інформація для приймача завжди постає на його мові. Це принцип нашого сприйняття чогось чи нашого мислення про щось. Повною мірою цей принцип також стосується всіх явищ, які ми звикли пов’язувати з передачею інформації.

Ось лише деякі з них:

• сприйняття

• мислення

• наукове пізнання

• прийняття рішень

• людська комунікація

• аналіз емоційних реакцій

• аналіз крос-культурних взаємодій

• проблеми перекладу

• навчання, виховання

• аналіз соціальних процесів

• аналіз різних систем вірувань

• маніпуляція свідомістю

З розуміння принципової суб’єктивності сприйняття випливає, що для сприйняття не може бути застосована категорія істинно-неправильно.

Тим не менш, для людини діє суворе правило: «що бачу, те і є істинне». Наші органи чуттів користуються в нас безмежною довірою, ми не ставимо ці дані під сумнів. У цьому сенсі у людини немає імунітету перед власним сприйняттям. Очевидне не піддається сумніву. Виходить, що для людини, яка живе в певній картині світу, вона є істинною, бо відповідає її сприйняттю, і відповідає вона завжди, оскільки саме вона формує це сприйняття (Рис. 2). Цей механізм детально обговорюється в роботі [7].

Трикутник Бачу-Вірю-Знаю можна розглядати як канон, який визначає принцип сприйняття й мислення, який наказує завжди враховувати спостерігача.

Сигнал від одного джерела може бути по-різному сприйнятий різними приймачами. Фундаментальна помилка сприйняття людини полягає в тому, що дані свого сприйняття я вважаю істинними, достовірними, однак, якщо сприйняття іншого відрізняється від мого власного, я схильний вважати його сприйняття ілюзорним. Людині в процесі соціалізації не роблять щеплення від віртуальності, тому у неї немає імунітету проти свого власного сприйняття.

Таким чином, «практика — критерій істини» є ще однією тонкою ілюзією, властивою людині.

Розглянутий парадокс відсутності передачі інформації дещо нагадує квантову механіку, де результат експерименту також залежить від спостерігача. Тут під експериментом я розумію акт сприйняття.

Спробуємо тепер розкрити зміст поняття «інформаційний метаболізм»:

Згідно з визначенням Кемпінського [5], інформаційний метаболізм – це процес прийому, обробки та видачі інформації.

Розглянемо пари.

1. ПРИЙОМ-ОБРОБКА. Це ситуація сприймача - сприйняття. Тут працює принцип «як міф, так і міраж». Це прийом форми і заповнення її змістом, тобто інтерпретація, розпізнавання образів. Джерело сигналу при цьому може бути будь-яким: зовнішнім чи внутрішнім. Внутрішній сигнал може бути несвідомим – інтуїтивним або організованим за допомогою якоїсь психотехніки виведення інформації на канали відчуттів [8] (маятник, рамка, аура, сон, учителі з Оріону чи будь-який інший сенсорний простір). У будь-якому випадку це отримання форми та її інтерпретація. Результат цих двох процесів – це певний зміст, тобто осмислений ТЕКСТ на мові сприймача.

2. ОБРОБКА-ВИДАЧА. Це ситуація передавача. Передавач має певні змісти, оформляє їх і передає цю форму. Результат цих двох процесів – ТЕКСТ, який є осмисленим для передавача. Тут доречно згадати Платона, який визначав інформацію як оформлений зміст [7].

3. ВИДАЧА-ПРИЙОМ. Це є передача форми, яка виглядає як «процес передачі інформації», проте глибоко по суті такою не є, адже ніякий зміст при цьому не передається. У цій парі жодні змісти не присутні. Різниця змістів у передавача та сприймача обумовлена лише різницею їх тезаурусів, і вона принципово невиправна навіть якщо передача форми відбувається без спотворень.

Резюме:

Отже, згідно з наведеним вище визначенням, інформація має такі властивості:

1. Інформація не існує у часі, а лише в момент передачі та в момент прийому, тобто інформація існує тільки за присутності суб'єкта.

2. Не існує інформації окремо від суб'єкта, тому такого об'єкта, який сам по собі містить інформацію, не існує. Отже, жодне зберігання інформації неможливе. Зберігається тільки форма.

3. Процесу обробки інформації не існує. Існує обробка вхідних сигналів, тобто інтерпретація форми сприймачем. У результаті з'являється новий зміст – визначений текст на мові сприймача.

4. Інформація – це нерозривна пара форма та зміст. А оскільки передається лише форма, можна стверджувати, що такого явища як процес передачі інформації не існує.

Прийшовши до таких висновків, ми розуміємо, що термін «передача інформації» жодним чином не відповідає природі інформаційних процесів. Напевно, у випадку наявності сприймача та передавача точніше було б говорити про комунікацію чи діалог, а в разі тільки отримання сигналу — про сприйняття. В інших випадках слід було б називати цей процес якось інакше. Наприклад, передача даних — у разі, коли є ключ для однозначного дешифрування. Думаю, однак, що термін «передача інформації» можна залишити як певну усталену фігуру мовлення, так само як залишилися в мові поняття «схід сонця» або «електричний струм», незважаючи на те, що люди почали краще розуміти їх природу.

Розмірковуючи про інформацію в контексті уявлення, що це зміст, який є у формі, ми бачимо, що це явище має віртуальну природу. Інформація існує в момент передачі, зникає при передачі і знову з’являється при прийомі, але вже в іншому вираженні. Необхідною умовою виникнення інформації є наявність суб'єкта як джерела змісту. Є суб'єкт — є інформація, немає суб'єкта — немає інформації. Один суб'єкт — одна інформація, інший — інша. У зв'язку з цим стають зрозумілими труднощі вимірювання інформації. Адже по суті, якщо замислитися, термін «інформація» є синонімом поняття «суб'єктивність». А це дуже далеко від уявлення про інформацію як про субстанцію, властивості якої можна виміряти.

Такі фахівці, як коучі, психологи, психотерапевти, що працюють, по суті, в сфері людських ілюзій, практично постійно стикаються з описаним тут ефектом віртуальності інформації. Для них розуміння того, яка природа людського сприйняття, як влаштовані інформаційні процеси, є необхідною професійно важливою якістю.

Література

1. Аугустинавічюте А. О дуальній природі людини // Соціоніка, ментологія та психологія особистості, 1996. №1–3.

2. Бриллюєн Л. Наука і теорія інформації. М., 1960.

3. Глушков В. М. Про кібернетику як науку // Кібернетика, мислення, життя: зб. Мисль, 1964. С. 53–54.

4. Віне́р Н. Кібернетика, або Управління і зв'язок в тваринах і машинах. М.: Радіо, 1958.

5. Кемпінський А. Психопатологія неврозів. Варшава, 1975.

6. Кемпінський А. Екзистенційна психіатрія. М. СПб.: Університетська книга, Совершенство, 1998. — 320 с.

7. Рейнін Г. Механізм людського сприйняття: бачу — вірю — знаю // Психотерапія, 2015. № 12 (156). С.83-84. Посилання

8. Рейнін Г. Картина світу, її опис і патогенні системи вірувань. // Соціоніка, ментологія та психологія особистості. 1999. №4-6. Посилання

9. Рейнін Г.Р. Контрапункт сприйняття // Реальність і суб'єкт, 1998, Т.2, N1, с.48-49.

10. Рейнін Г.Р. Знання і інформація. // Журнал "Соціоніка, ментологія та психологія особистості", N 3, 2000.

11. Рейнін Г.Р. Таємниці типу. Моделі. Групи. Ознаки. — М.: Чорна білка, 2009. — 304 с.

12. Рейнін Г. Р. Група біполярних ознак в типології К. Г. Юнга. // Соціоніка, ментологія та психологія особистості. — 1996. — № 6.

13. Рейнін Г.Р. Типологічний метод опису явищ. Обсяг і зміст типології // Соціоніка, ментологія та психологія особистості. 1995. №3.

14. Рейнін Г.Р. Математичні закономірності типологічних описів. Диференціальні рівняння та їх застосування / Математичний інститут ім. В.А. Стеклова. Міжнародний семінар. Самара, 1996.

15. Телемедицина. Нові інформаційні технології на порозі XXI століття. /Під ред. Р.М.Юсупова, Р.І.Полонникова. - Санкт-Петербург: СПІІРАН, Видавництво "Анатолія", 1998. -490с.

16. Тихонов А.П. Дослідження психічних явищ і соціоніка // Психологія та соціоніка міжособистісних відносин. - №5, 2005. – С.5 - 18.

17. Тихонов А.П. Тип інформаційного метаболізму як зв'язуюча ланка в дослідженні психічних явищ // СМіПЛ, 2000, № 3.

18. Урсул А.Д. Природа інформації: філософський очерк. Челябінська держ. Акад. Культури та мистецтв, 2010.

Автор: Г.Р.Рейнін