Метод системних розстановок

Ольга Рейнін / психолог, психотерапевт: Метод системних розстановок

У своїй практиці я глибоко поважаю ті процеси, які неможливо пояснити лише логікою. Часто за словами клієнта вартує щось більше - історія сім'ї, роду, долі. Метод системних розстановок для мене - це спосіб дбайливо доторкнутися до цих глибинних верств і допомогти людині побачити те, що зазвичай залишається невидимим, але впливає на його життя.

У роботі я використовую метод системних розстановок – глибокий та дбайливий спосіб побачити приховані зв'язки, які часто визначають наше життя. Кожна людина є частиною систем: насамперед своєї сім'ї, роду. Ці системи живуть за певними законами. І якщо в них були важкі події – втрати, травми, виключені члени сім'ї, непрожиті почуття – їх вплив може зберігатись та передаватися далі.

Іноді це проявляється як:

• хронічне почуття провини чи сорому

• складності у відносинах

• повторювані життєві сценарії

• фінансові труднощі

• відчуття «я живу не своє життя»

• психосоматичні симптоми

• внутрішній глухий кут

  
  

Людина може щиро намагатися змінити ситуацію, але ніби впирається у невидиму стіну.

У процесі розстановки створюється простір, у якому стає видна структура системи та напруги всередині неї - чи то сімейна історія, внутрішня частина особистості чи робоча ситуація.

Ми працюємо не лише на рівні слів, а й на рівні почуттів та образів. Часто те, що було заплутаним і несвідомим, проявляється досить ясно. Людина починає бачити свою ситуацію цілісно – і це вже створює рух. Розстановка допомагає виявити так звані «переплетення» - несвідомі лояльності та повторення чужої долі.

Наприклад:

жінка не може побудувати близькі стосунки, і в розстановці стає видно, що вона несвідомо лояльна до бабусі, яка пережила важку зраду;

чоловік весь час втрачає гроші - і виявляється пов'язаним з історією розкулаченого діда, для якого безпека була важливішою за достаток;

людина живе з постійним почуттям тривоги, а системі був ранній відхід дитини, про яку ніколи не говорили.

Кожне покоління успадковує як риси характеру, а й своєрідні «програми» - у відносинах, в грошах, у здоров'я, у способах виживання. І те, що здається «моєю особистою проблемою», іноді виявляється продовженням чиєїсь непрожитої історії. Важливо не шукати винних. Важливо побачити, визнати та повернути кожному його долю та його почуття.

Коли людина внутрішньо відокремлює своє від чужого, виникає полегшення. Звільняється енергія для свого життя. Дуже сильний момент – коли людина може сказати: «Люба бабусю, це твій біль. Я її бачу. І з повагою залишаю тобі». І в цей момент усередині стає тихіше.

Мені близька ідея цілісності: у кожній людині міститься інформація про систему, частиною якої вона є. Подібно до голограми, де кожна частина відображає ціле, в індивідуальному переживанні може виявлятися історія всієї родини. Зміни у одному ланці системи поступово відбиваються на структурі. Тому робота на внутрішньому рівні часто призводить до реальних зовнішніх змін. Як і в медицині: якщо усунуто причину, симптом втрачає необхідність.

Розстановки дозволяють:

• побачити ситуацію цілісно

• усвідомити глибинні причини того, що відбувається

• змінити внутрішнє ставлення

• знайти нові способи поведінки

• повернути собі свої почуття

• звільнити місце для свого життя

Іноді розміщення стає важливою поворотною точкою в терапії. Іноді – частиною більш тривалого процесу. У будь-якому випадку це глибока та поважна робота з історією сім'ї та внутрішнім світом людини.

З якими запитами можна працювати: низька самооцінка, агресивність або пригнічена агресивність, труднощі в особистих відносинах, образи на батьків, сімейні, конфлікти, безпліддя, психосоматичні прояви, безсоння, мігрені, зайва вага, фінансові обмеження, кризові ситуації, що повторюються.

У форматі процесу розстановки ми можемо досліджувати вплив історій мами, тата, бабусь і дідусів на ваше життя - і знайти своє стійке, «хороше» місце в системі роду.

При цьому зберігається повага до долі предків. Ми не розриваємо зв'язок – ми змінюємо її якість. Зв'язок не через біль, а через визнання та любов.

І поступово з'являється можливість проживати своє життя як цінність і дар, а не як важкий обов'язок.

Автор: О.Ф.Рейнін